Знаю-знаю, «А де попередні дві?» — запитаєте ви і будете праві. Я неодмінно про них напишу. А почати хочеться саме з цієї, бо пов’язана вона з маленькою «Скибочкою», а розповідаючи, треба починати з малого.
Одразу поясню, «Скибка» і «Скибочка» — це грилі. При чому «Скибка» — це великий гриль для власного подвір’я, а «Скибочка — малий, переносний, для виїзду за межі того самогоподвір’я. Виготовляють їх талановиті люди у нас у Закарпатті. Нам пощастило бути з ними хорошими знайомими. Власне, сама кузня знаходиться у Перечині. Ми там теж були і ця поїздка заслуговує на окрему розповідь.
Але подорож, про яку хочеться розказати, трапилася з нами нещодавно. Як і всі хороші речі, сталася вона несподівано. Зненацька хлопці вирішили дослідити, як гриль впорається із незвичними завданнями. Під час перших двох подорожей зі «Скибкою» ми уже готували бограч, смажили м’ясо і запікали овочі — готували максимально зрозумілі для кожного пікніка страви. Навіть стейки тоді зробили.
Квітень 2021 виявився надзвичайно холодним, а річка Тур’я, поблизу якої ми розмістилися, неспокійною. Рятували нас лише тепла атмосфера, вогонь і гаряча їжа. Страви готував шеф-кухар Роберт Травницький, їли усі інші. У меню жаб’ячі лапки, бісквіт на грилі і ще кілька дивовижних речей. Це був цікавий і смачний досвід. Просто дивіться фото!
ПС. Найбільш за все у цьому життя я вдячна несподіваним подорожам, зустрічам і людям. Далі буде, обіцяю
Фото: Євген Кудрявцев
Кілька думок уголос: Олена Кудрявцева
